«Буферна зона» Кремля: скільки української території опиняється під загрозою?
Автор: GeoStrateg | 5 листопада 2026 року
Росія пояснює свої територіальні претензії необхідністю створити так звану буферну зону вздовж українського кордону. Офіційно Кремль подає це як спосіб захистити власні прикордонні регіони від обстрілів. Однак за зовні нейтральним терміном приховується вимога встановити військовий контроль над частиною території іншої держави.
Наскільки великою може бути така територія? Де проходитиме її умовна межа? І чому навіть відносно невелика глибина зони має стратегічні наслідки?
GeoStrateg змоделював гіпотетичну 30-кілометрову смугу вздовж українсько-російського кордону. Результат — приблизно 33 700 км² території України.
Це не встановлена Кремлем межа й не прогноз майбутнього наступу. Це картографічна модель, яка дозволяє оцінити географічний масштаб подібних територіальних претензій.
Від «безпеки кордону» до територіальних вимог
Ідея створення буферної зони не є новою в російській політичній риториці. Протягом 2025–2026 років представники російського керівництва неодноразово поверталися до цього питання, змінюючи уявлення про можливу глибину та географію такої зони.
У червні 2025 року Володимир Путін заявляв про створення зони завглибшки приблизно 8–12 кілометрів на Сумщині. Одночасно він не виключав можливості захоплення Сум, хоча стверджував, що відповідного завдання немає.
У серпні 2026 року заступник керівника Офісу Президента України Павло Паліса повідомляв, що російські плани передбачають створення буферної зони завглибшки до 20 кілометрів у Харківській, Сумській та частково Чернігівській областях із можливістю подальшого розширення.
16 жовтня 2026 року Кремль пішов ще далі на політичному рівні. Путін заявив, що створення так званої зони безпеки не повинно ставати предметом майбутніх переговорів з Україною.
Речник Кремля Дмитро Пєсков тоді назвав протяжність запланованої зони — 660 кілометрів, але не уточнив її глибину.
Це принципова деталь.
Росія не просто говорить про тимчасові військові заходи. Вона намагається представити контроль над українською територією як довгострокову умову власної безпеки, яку не потрібно обговорювати з Україною.
33 700 км²: що показує географічна модель
Для оцінки територіального масштабу GeoStrateg використав картографічний підхід: навколо міжнародно визнаного українсько-російського кордону сформовано умовну смугу завглибшки 30 кілометрів у межах України.
На основі наданих розрахунків QGIS отримано такі орієнтовні показники:
- Загальна площа змодельованої зони — 33 700 км². - Територія в її межах, яка вже перебуває під російською окупацією, — понад 16 000 км². - Частина зони під українським контролем — приблизно 17 400 км².
Цифри є наближеними. Вони залежать від використаної географічної основи, дати зрізу контролю територій та особливостей побудови буферної смуги.
Важливо: 17 400 км² не означають, що Росія офіційно оголосила намір захопити саме цю площу. Показник демонструє, яка частина змодельованої території залишається під контролем України.
30 кілометрів на карті можуть виглядати незначною відстанню. Проте вздовж протяжного державного кордону така смуга перетворюється на значну територію.
За масштабом вона порівнянна з площею окремої великої української області.
Саме тому аналіз територіальних претензій потребує переходу від абстрактних кілометрів до реальної географії.
Географія ризику: громади, міста та кордон
Модель охоплює прикордонні території Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Луганщини.
Для цих регіонів кордон — не просто адміністративна лінія. Він історично впливав на транспортні зв'язки, розміщення населених пунктів, господарську діяльність і систему розселення.
Створення зони під іноземним військовим контролем означало б зміну не лише політичного статусу територій, а й умов життя місцевих громад.
Особливої уваги заслуговують Суми та Харків.
Обидва міста є важливими регіональними центрами, навколо яких сформовані транспортні, економічні, освітні та соціальні зв'язки.
Навіть без безпосереднього включення центральних частин цих міст до умовної смуги зміна контролю над навколишніми територіями могла б вплинути на функціонування ширших міських агломерацій.
Тому наслідки можливої окупації не обмежуються кількістю квадратних кілометрів.
Вони стосуються населення, місцевої економіки, доступності послуг, землекористування та перспектив повоєнного відновлення.
Чому буферна зона не гарантує безпеки
Кремль обґрунтовує свої вимоги потребою фізично віддалити загрози від російського кордону.
Проте така аргументація має фундаментальне обмеження.
Сучасні засоби ураження, зокрема далекобійні безпілотники та ракети, здатні діяти на відстанях, які значно перевищують умовні 10, 20 або 30 кілометрів.
Отже, сама по собі територіальна смуга не усуває всі загрози, на які посилається Росія.
Інститут вивчення війни (ISW) у липні 2026 року звернув увагу, що російське керівництво використовує українські далекобійні удари як обґрунтування подальшого просування, хоча розширення наземної буферної зони не здатне автоматично захистити від таких засобів.
Виникає стратегічна суперечність.
Якщо тридцяти кілометрів недостатньо для гарантування безпеки, завжди можна висунути вимогу про створення наступної, ще глибшої смуги.
У такому разі поняття «буферної зони» фактично не має стабільної географічної межі.
Воно може перетворюватися на інструмент постійного обґрунтування нових територіальних вимог.
Від прикордонної смуги до всієї України
Показовим є інший приклад російської риторики.
У травні 2025 року заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв продемонстрував власне бачення буферної зони, яке фактично охоплювало майже всю Україну.
25 травня 2025 року ISW оцінив площу території, відображеної в цій концепції, у 587 459 км².
За середніми темпами російського просування, зафіксованими з 1 січня до 24 травня 2025 року, аналітики отримали теоретичну оцінку приблизно 91 рік для захоплення такої території.
Це не прогноз тривалості війни. Це математична екстраполяція конкретного історичного темпу просування, яка демонструвала масштаб розриву між територіальними амбіціями та спостережуваними можливостями російської армії.
Також важливо не плутати дві різні карти: оцінка ISW стосувалася масштабної концепції Медведєва, а не нашої 30-кілометрової моделі.
Проте зіставлення цих прикладів виявляє важливу закономірність: російська політична риторика допускає надзвичайно широке трактування поняття «зона безпеки».
Стратегічне значення для України
Для України питання буферної зони виходить далеко за межі прикордонної політики.
По-перше, йдеться про територіальну цілісність. Військова окупація навіть відносно вузької смуги означає порушення міжнародно визнаного кордону та суверенітету держави.
По-друге, йдеться про демографічну стійкість прикордоння. Тривала невизначеність щодо безпеки ускладнює повернення населення, відновлення житла, роботу підприємств і функціонування громад.
По-третє, територіальний контроль може бути використаний Росією як інструмент політичного тиску. Особливо якщо Москва намагатиметься оголосити нові захоплення незворотними й виключити їх з майбутнього переговорного процесу.
По-четверте, така практика створює небезпечний міжнародний прецедент: держава-агресор фактично претендує на право самостійно визначати межі своєї безпеки за рахунок території сусідньої держави.
Таким чином, прикордонна смуга перетворюється з локального географічного питання на проблему загальноєвропейської безпеки.
Можливі сценарії
Перший сценарій — збереження обмежених територіальних вимог. Росія продовжує використовувати аргумент прикордонної безпеки, намагаючись закріпити контроль над окремими ділянками без формального оголошення ширших претензій.
Другий сценарій — поступове розширення політичних вимог. Кремль використовує розвиток технологій та збереження військових загроз як привід для зміни уявної глибини необхідної зони.
Третій сценарій — перетворення буферної зони на переговорну вимогу. Росія намагається закріпити своє трактування «безпеки кордону» в майбутніх політичних домовленостях, навіть якщо Україна та її партнери відкидають такі претензії.
Ці сценарії є аналітичними припущеннями GeoStrateg. Вони не означають, що Росія має ресурси для їх реалізації чи що якийсь із них неминучий.
Висновок GeoStrateg
Картографічне моделювання показує, що навіть умовна 30-кілометрова смуга вздовж українсько-російського кордону охоплює десятки тисяч квадратних кілометрів.
Але головна проблема не в самій цифрі.
Поняття «буферної зони» дозволяє Кремлю представляти захоплення українських територій як нібито оборонний захід. При цьому межі такої зони залишаються політично змінними.
Географія демонструє масштаби можливих наслідків, а аналіз російської риторики пояснює їхнє стратегічне значення.
Висновок GeoStrateg: коли держава намагається забезпечити власну безпеку шляхом окупації території сусіда, «буферна зона» перестає бути нейтральним географічним поняттям і стає інструментом територіальної експансії.**
За кожним кілометром на карті стоять українські громади, їхнє населення, земля та право самостійно визначати власне майбутнє.
Джерела та методологія
1. DeepStateMap.Live — відкриті картографічні дані для оцінювання контролю територій: https://deepstatemap.live/ 2. GADM — адміністративні географічні межі: https://gadm.org/ 3. Institute for the Study of War / Critical Threats Project — Russian Offensive Campaign Assessment, 25.05.2025: https://www.criticalthreats.org/analysis/russian-offensive-campaign-assessment-may-25-2025 4. ISW — Russian Offensive Campaign Assessment, 04.07.2026: https://understandingwar.org/research/russia-ukraine/russian-offensive-campaign-assessment-july-4-2026/ 5. Reuters — заява Путіна про зону безпеки, 16.10.2026: https://www.reuters.com/world/putin-says-russia-is-building-non-negotiable-security-zone-ukraine-along-border-2026-10-16/ 6. Інтерфакс-Україна — заява Павла Паліси, 29.08.2026: https://en.interfax.com.ua/news/general/1197082.html
Картографічні розрахунки: GeoStrateg, QGIS. Показники площ наведено за авторським розрахунком і потребують звірки з датованим зрізом DeepState. Умовна зона є аналітичною моделлю, а не офіційною картою територіальних планів Росії.
Автор: GeoStrateg
Дата актуальності політичного аналізу: 05.11.2026.